У самому серці Києва, навпроти заводу імені Артема, працює Аптека 9-1-1 Головна аптека вашого району. Відвідувачів багато, адже торговельна точка знаходиться поруч станції метро «Лук'янівська». Тому фармацевти не зачиняють її навіть після прильотів: ремонт приміщення і обслуговування людей відбуваються одночасно. А це останнім часом трапляється все частіше.

Завідувачка Аптеки 9-1-1 Головної аптеки вашого району Марина Кисленко живе неподалік. Як тільки лунає тривога, дівчина одягається і чекає повідомлення з пункту охорони про черговий приліт. За два роки завідування Марина вже сьомий (!) раз змітає уламки скла та викликає АГЧ – забити OSB-плитами панорамні вікна, вкотре вирівняти двері, підняти та знову встановити вітрини, залатати стелю… А загалом аптека за час війни 9 разів потрапляла під обстріл.

Що, знову?

«Певно це пролунає дико, але ми настільки звикли до прильотів поруч, що дивуємося, коли під час чергового обстрілу столиці нас оминули ракети та дрони. Наші постійні відвідувачі навідують нас після страшних ночей зі словами: «Що, знову?» Люди дивуються нашій незламності, але жоден працівник аптеки не висловив бажання перейти в іншу торгову точку. Коли вони бачать наш колектив у повному складі, як це буває, коли потрібно відновлювати і приводити до ладу приміщення, то іноді навіть потайки хрестять нас і бажають надійного ангела-захисника», – сумно посміхається завідувачка.

Обстріл «Охматдиту» ледь не зруйнував вщент нашу аптеку

У Марини Киленко власний рейтинг прильотів. Найстрашнішим вона вважає ранковий обстріл «Охматдиту» 8 липня 2024 року. «Здебільшого прильоти відбуваються вночі, але того ранку ракети Х-101 влучили не тільки у дитячу лікарню, а й у будівлі поруч.

У мене того дня був вихідний, але я прибігла одразу після відбою тривоги. Більшість працівників разом з моєю заступницею Наталією Валентинівною Круцик залишилися в аптеці – під час обстрілу лежали на підлозі разом з клієнтами, закриваючи голови руками.

Вибухова хвиля тоді була такою потужною, що в аптеці повалилися шафи з лікарськими засобами, а скло з вітрин посипалося на підлогу. Ці гострі уламки ми ще довго знаходили за меблями, які вціліли», – згадує Марина це бойове хрещення.

Дайте щось «від серця»

Хлопці з адміністративно-господарчої частини працюють швидко: ремонтують вибиті двері, лагодять вікна, ставлять нові полиці. А фармацевти продовжують відпускати ліки — заспокійливе, серцеві препарати, знеболювальне. Люди, часто з тремтячими руками, заходять і просять: «Дайте щось, щоб серце перестало калатати… щоб трохи відійти…»

Ця аптека стала для місцевих символом надійності. Вони знають: що б не сталося, двері тут відчинені, світло горить, а за прилавком — працівники, які завжди на своєму місці.