Наталія Горбоконь

Наталія Горбоконь з «Аптеки Оптових Ц..» в Золочеві присвятила фармації понад 30 років життя. Вона знає все не тільки про ліки, а й про те, як важко людям без них. «Коли я обирала фах, то навіть не уявляла, що в сучасній Україні людина може залишитися сам на сам із своїми проблемами зі здоров’ям і вмирати без ліків, бо поруч немає аптеки».

Зараз відбувається так звана фармацевтична реформа, яка ставить під загрозу існування аптек. «В нашу аптеку щодня приїздять люди з навколишніх сіл, адже Золочів – останній населений пункт в прикордонній Харківщині, де можна придбати ліки. А якщо й вона зачиниться? Хто допомагатиме людям вижити, зокрема, піклуватиметься про хворих і стареньких?», – запитує Наталія, яка чи не щодня ходить на роботу під обстрілами.

Там, де потрібна

«Аптека 9-1-1» у Золочеві, де Наталія зустріла початок повномасштабного вторгнення, протрималася найдовше – сюди привозили ліки з зачиненого аптечного пункту в місцевій лікарні та «Аптеки Оптових Ц..». Наталія Горбоконь разом зі своїми незламними колегами Мариною Христенко та Марією Беляніновою до останнього намагалися не залишати місцевих жителів без допомоги.

Однак 1 квітня 2022 року за пів години сталося кілька прильотів поруч і аптеку довелося зачинити. Гатили з окупованої Козачої Лопані, тож на такий ризик вже не можна було не зважати.

Ліки з доставкою додому

Наталія разом з родиною поїхала у Вільшани на Харківщині – на свою батьківщину. Однак щотижня навідувалась разом з чоловіком до Золочева і завжди не з порожніми руками. Оскільки в Золочеві жодна аптека не працювала, Наталія везла з Вільшан лікарські засоби та все необхідне, що їй замовляли у вайбер. А ще привозила посилки золочівцям, бо відділення і поштомати «Нової пошти» та «Укрпошти» теж стояли зачиненими.

На щастя, в червні в Золочеві відновив роботу аптечний пункт при центральній районній лікарні. Хай спочатку там був невеликий асортимент, бо постачальники боялися везти сюди товар, однак це краще, ніж нічого. Наталія не боялася і щоранку їздила на роботу: «Тут був підвал і можна було перечікувати обстріли. Та й ми вже трохи звикли до війни, тому сприймали тривогу як робочий момент».

Згодом фармацевткиня перебралася в «Аптеку 9-1-1» в Солоницівці, персонал якої роз’їхався. І працювала там, доки в Золочеві восени не відновила роботу «Аптека Оптових Ц..».

Ви наші рятівники! Дякуємо!

Такі слова фармацевти «Аптеки Оптових Ц..» чують постійно. Найчастіше дякують жителі прикордонних сіл, яким доводиться долати десятки кілометрів, щоб придбати ліки. Постачання регулярне і завжди є в наявності все необхідне, зокрема і препарати за програмою «Доступні ліки».

«Для багатьох лікарські засоби – перша необхідність. Пацієнти з важкою гіпертонією, діабетом, ендокринологічними та неврологічними захворюваннями не виживуть без препаратів. Я досі з острахом згадую, як плакали люди, коли їхніх ліків не було в аптеці. А ще назавжди залишилося в пам’яті, як до нас прибігали по допомогу поранені після прильоту КАБів неподалік. До нас тоді прийшла поліція і вимагала, щоб ми негайно зачинялися, бо одна з ракет не розірвалася і це могло статися в будь-який момент. Але їм довелося зачекати, поки ми перев’яжемо усіх, кого посікло уламками. Аптека ж медичний заклад! Тому я залишаюся в Золочеві і працюю – намагаюся робити все, що можу, щоб аптека не зачинилася. Інакше це стане вироком для людей, що живуть в прикордонні Харківщини.

Я дуже сподіваюся, що наш уряд, який зараз намагається форматувати фармацевтичну галузь, не прийматиме популістських рішень в гонитві за рейтингом. Приїздіть в Золочів і спочатку подивіться в очі пацієнтам з хронічними захворюваннями, мамам із немовлятами, бабусям і дідусям. Не прирікайте їх – аптека має працювати завжди!»