Традиція збору та зберігання лікарських рослин, а також виготовлення з них лікувальних засобів бере свій початок ще з епохи Київської Русі. На тогочасних базарах, відомих як «торжки», існували спеціальні торгові ряди – «зелейні», де народні цілителі, які фактично виконували функції давніх аптекарів, продавали сушені трави, настоянки, обереги. Ліки зберігали в окремих прохолодних приміщеннях – льохах, які можна вважати прототипом аптек, хоча в сучасному розумінні аптеками вони ще не були.
Згідно з літописами, перша аптека на території України з’явилася в Києві ще у XII столітті. Згодом аптечна справа поширилася на інші міста – зокрема, у Львові відкрилася одна з найвідоміших аптек, що згодом стала музеєм – «Під чорним орлом».
Львівські аптеки – від монастирської до народної
У 1270 році у Львові при храмі Іоанна Хрестителя відкрилася перша аптека, заснована домініканськими монахами. Констанція, угорська принцеса та дружина князя Лева, передала землю для будівництва монастиря з притулком і аптекою для хворих. Ця аптека проіснувала до 1480 року.
Багато істориків вважають, що аптеки при монастирях з’являлися разом із монастирами. У XIV–XV століттях у Львові одночасно працювали лише один-два приватних аптекарі, тому чернечі аптеки не створювали їм конкуренції. У XVII столітті найбільш знаними були монастирські аптеки бернардинів та єзуїтів. Особливо вирізнялася аптека при монастирі бернардинців – вона була добре оснащена, а виготовлені ліки роздавали або продавали мешканцям Львова.
Першу приватну аптеку в Україні відкрив німець Клеменс – вона діяла у Львові з 1392 до 1400 року. Наступною стала аптека, заснована у 1445 році Василем Русиним.
Наприкінці XVI століття у Львові вже існував аптекарський цех, який об'єднував 15 фахівців. Розвитку фармації сприяла і Замойська академія, де з 1534 року викладали медичні дисципліни.
Розквіт аптечної справи в Україні припав на XVII–XVIII століття. У Львові тоді діяли вже 15 аптек, які не лише забезпечували ліками мешканців міста, а й експортували продукцію до Польщі й Західної Європи.
У 1783 році запрацювала аптека «Під срібним орлом», у 1826 році – «Під золотою зіркою», заснована Петром Міколяшем, а ще раніше, у 1772 році – «Під патронатом угорської корони».
Назви аптек мали сакральне чи символічне значення – пов’язані з покровителями, святими або місцем розташування. Так з’явилися назви «Під золотим орлом», «Під угорською короною», «Під золотим левом», «Під Архангелом», «Під Фемідою», «Під Святим Миколаєм», «Під надією», «На Марійській площі» тощо. Це дозволяло навіть тим, хто не вмів читати, легко впізнати аптеку за вивіскою.
Одна з найстаріших аптек – «Під чорним орлом», яка працює від 1775 року – згодом стала музеєм.
10 жовтня 1774 року військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп придбав у Анни Гуменецької кам’яницю за 22 тисячі злотих і доручив архітектору Петру Полейовському розробити проєкт нової будівлі. Вже за рік на цьому місці звели двоповерхову кам’яницю з аптекою, яка й донині обслуговує львів’ян.
У 1966 році на базі цієї аптеки відкрили Музей історії фармації. Сьогодні він займає 16 виставкових залів загальною площею 700 м². У музеї відтворені давні аптечні приміщення – торгова зала, лабораторія, складські кімнати, підвали. У його фондах – понад три тисячі експонатів, зібраних ще членами Галицького товариства аптекарів у XIX столітті.
Київ: майже паралельна реальність української аптечної справи
Історичний розвиток фармації в Україні можна умовно поділити на два напрямки – західноукраїнський та центральноукраїнський. Останній формувався під впливом політики Російської імперії, до складу якої входила центральна частина України. У 1701 році цар Петро І видав указ, що забороняв торгівлю ліками на базарах і в зілейних крамницях. Відтоді продаж лікарських засобів став винятково прерогативою аптек – була запроваджена аптечна монополія.
Перша аптека в Києві почала працювати в 1709 році на Печерських пагорбах. Власники таких закладів отримували серйозні переваги: заборонялося відкривати інші аптеки в тому ж місті чи районі без їхньої згоди. Фармацевтів звільняли від служби в армії та надавали їм статус почесних громадян.
У 1715 році в Києві відкрилася перша державна аптека. Згодом з’явився й аптечний магазин, який постачав медикаменти військовим, шпиталям, чиновникам губернської адміністрації та мешканцям міста. Державна аптечна мережа складалася з головних, польових та шпитальних аптек. Поряд із ними працювали й приватні фармацевтичні заклади.
Першу приватну аптеку в Києві відкрили у 1730 році в Подільському районі. Німець Йоган Гейтер отримав спеціальний дозвіл – «привілей» від Аптекарської канцелярії – і заснував аптеку між Флоровським і Петропавлівським монастирями. Цей заклад довгий час залишався єдиною приватною аптекою в Києві – до 1770-х років у нього не було конкурентів. Після смерті Гейтера аптека перейшла до його зятя – молодого фармацевта Георга-Фрідріха Бунге. Заклад став сімейним бізнесом і функціонував як аптека до 1839 року – цілих 109 років.
У 1988 році, після реставраційних робіт, у приміщенні цієї історичної аптеки відкрили музей. Його колекція налічує понад 50 тисяч експонатів – аптечний посуд, меблі, інструменти для виготовлення ліків, упаковки, а також фармакопеї XIX–XX століть. Тут представлені зразки фармацевтичної продукції та документів з різних країн – Росії, Польщі, Німеччини, України. Музей має 12 тематичних залів, серед яких: кабінет аптекаря, знахарська хата, лабораторія алхіміка та інші, які відтворюють атмосферу аптек XVIII–XIX століть.
