Маргарита Вініченко восьмий рік працює в Аптеці Низькі Ц.. №1 Миргород 2. За цей час вона з першостольника «доросла» до завідувачки, та щодня продовжує вчитися, бо «фах зобов’язує, а війна підкидає нові виклики».
Тато Маргарити мріяв про військову кар’єру для доньки. Дівчина була не проти – до певного часу. «Коли я ще вчилася у школі, моя подруга, старша за мене на 2 роки, вступила до Національного фармацевтичного університету. Вона часто приїздила з Харкова додому і наші зустрічі проходили під гаслом: «Знайди 10 «плюсів» фармації». Подруга розповідала, що фармацевтів поважають за доброту і людяність, до того ж це фахівці, які завжди і всюди потрібні», – згадує Маргарита.
Дівчина остаточно прийняла рішення щодо свого майбутнього і почала готуватися до вступу в НФаУ. Відповідальності їй було не позичати і вона з головою поринула у найважливіші науки – хімію та біологію. ЗНО склала дуже успішно і це відкрило для неї дорогу в омріяний виш.
Навчання давалося легко?
– Легко – це не про фармацію. Скільки б ти не мав знань, постійно маєш вчитися. Тому я обрала стаціонар, а на старших курсах пішла працювати нічником в одну з харківських аптек. Теорію потрібно перевіряти на практиці.
Що ви очікували від цього фаху і що отримали в реальності?
– Я уявляла собі фармацевта експертом, до якого приходять за порадою, якого поважають і чують. Частково це виявилося правдою. Але реальність складніша: величезна відповідальність та емоційне навантаження від спілкування з відвідувачами, не завжди доброзичливими і готовими дослухатися до твоїх порад. Однак це не привід відмовлятися від обраного фаху. Це привід розвивати свій емоційний інтелект. Саме емпатія має бути головною рисою характеру в працівника аптеки.
Емпатія? Не знання лікарських засобів і хвороб?
– Це дві сторони однієї медалі під назвою «Фармація». Ти можеш вивчити фармакологію і фармакогнозію, але якщо ти не вмієш донести свої знання до відвідувача, то результату не буде.
У кожного, хто приходить в аптеку, своя історія. Дехто хворий, дехто пригнічений, хтось у стресі чи в розпачі. Якщо працівник не здатний проявити співчуття, терпіння чи хоча б стриманість – це може тільки погіршити ситуацію.
Фармацевт повинен бачити, коли відвідувачу потрібна особлива увага, коли варто пояснити спокійніше, а коли – просто вислухати. Емоційно зрілий працівник здатен зберігати рівновагу навіть у найскладніших ситуаціях, що робить його безцінним членом аптечної команди.
Тому важливо, щоб в аптеці був колектив однодумців?
– Так! Аптека – це не лише місце продажу ліків. Це простір, де люди шукають підтримки. Коли всередині колективу панує недовіра, конкуренція чи байдужість, то це миттєво відображається на обслуговуванні. Команда однодумців – це коли кожен готовий підставити плече, поділитися досвідом і дбати не лише про свою зміну, а й про спільну репутацію аптеки.
Ваш колектив витримав випробування війною?
– З честю! Лютий 2022 року став лакмусовим папірцем на професійність і людяність. Ми з дівчатами щодня виходили в аптеку, де відбувався армагеддон. Ти вранці ставав за касу і лише ввечері згадував, що сьогодні не обідав. А потім у темряві біг додому. Згадувати ті дні страшно, але й забувати не можна. Вони переформатували українську фармацію, зробили з нас Професіоналів з великої літери. Коли в тебе на обслуговування відвідувача лише кілька хвилин, ти вчишся перетворювати свої емоції на інструмент клієнтоорієнтованості. І чим скоріше ти опануєш цю науку, тим більше користі принесеш хворим.
