У давнину люди намагалися уникати засмаги. Вона вважалась ознакою важкої фізичної праці й низького соціального статусу. Однак на початку ХХ століття ситуація докорінно змінилася: засмага не просто стала модною, а навіть перетворилася на доказ здорового способу життя та фінансового добробуту.

Зростання популярності пляжного відпочинку зумовило появу нового тренду — косметичних засобів, які сприяли рівномірній засмазі, і навіть рекламувались як сонцезахисні, хоча насправді ще не захищали шкіру від шкідливого впливу сонця. У 1933 році в Німеччині вийшов перший сонцезахисний крем Delial, який швидко набув популярності. У 1936 році компанія L’Oréal підхопила модну тенденцію і випустила Ambre Solaire — масло для засмаги з захисною дією.

Ультрафіолет — невидимий ворог шкіри  

Вперше шкідливий вплив сонця на шкіру був зафіксований досить давно, але одним із перших, хто науково дослідив зв’язок між сонячним випромінюванням та розвитком раку шкіри, був французький дерматолог Вільям Дюбруй. У 1907 році він опублікував статтю «Epitheliomatose d’origine solaire», в якій описав випадки онкологічних захворювань шкіри, пов’язані з тривалим впливом сонця. 

А американський дерматолог Джеймс Невін Хайд, який у 1906 році опублікував роботу «On the Influence of Light in the Production of Cancer of the Skin», вперше проаналізував статистичні дані та дійшов висновку, що саме світло, а не інші фактори, сприяє розвитку раку шкіри. 

Масштабні дослідження, що проводилися в другій половині XX століття, зокрема Всесвітньою організацією охорони здоров’я та онкологічними інститутами США й Австралії, підтвердили канцерогенний вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру. Це стало поштовхом до розробки нових, ефективних засобів захисту.

Що таке SPF?

У 1938 році австрійський хімік Франц Грайтнер вирішив разом з дружиною, косметологинею Маргою, підкорити гору Піц-Буїн, яка знаходилася між Австрією та Швейцарією. Результатом стали сонячні опіки та лінія сонцезахисних засобів з красномовною назвою Piz Buin, що були марковані звичними для нас сьогодні SРF10, 20, 30.  Вони з’явилися на полицях косметичних магазинів на початку 1960-х років.

Позначка SPF — Sun Protection Factor — означала, наскільки довше людина, змастивши шкіру таким кремом, може перебувати під сонцем і не отримати опіків, ніж без нього.

Сонцезахисні засоби містять речовини, які нейтралізують або блокують ультрафіолетове випромінювання. Існують два типи таких фільтрів — фізичні та хімічні. Фізичні (або мінеральні) фільтри, як-от діоксид титану й оксид цинку, створюють на поверхні шкіри відбивний бар’єр, який віддзеркалює УФ-промені. Хімічні фільтри — це органічні сполуки, які поглинають ультрафіолет та перетворюють його на тепло. До таких речовин належать авобензон, октокрилен, октиноксат, гомосалат, мексорил та інші.

Дослідження показали, що УФ-промені бувають трьох типів: короткі — С не досягають земної поверхні, середні — В викликають опіки, а довгі — А проникають у глибокі шари шкіри і стають причиною зморшок, пігментації та втрати еластичності. Саме УФ-А і УФ-В мають мутагенний ефект і є доведеною причиною раку шкіри. Це призвело до того, що сонцезахисні засоби почали рекомендувати не лише косметологи, а й онкологи — як ефективний засіб профілактики меланоми, плоскоклітинного та базальноклітинного раку.

У зв’язку з цим виробники почали не лише зазначати рівень SPF на упаковках, а й додавати інші маркери — UVA, UVB, а також позначки PA, PPD або IPD, які вказують на здатність засобу блокувати довгі хвилі УФ-А.

Хотіли, як краще, але…

Шлях пошуку безпечних і надійних фільтрів був довгим і сповненим спроб та помилок. У 1920-х роках з’явилися перші сонцезахисні креми на основі параамінобензойної кислоти (ПАБК). Вони стали першим кроком у спробах захистити шкіру від ультрафіолетового випромінювання, однак не виправдали сподівань: креми з ПАБК спричиняли подразнення шкіри, були нестійкими у воді та швидко змивалися. Це призвело до того, що вони зникли з ринку майже так само швидко, як і з’явилися.

У спробах знайти ефективніші захисні речовини виробники експериментували з різними компонентами. До складу кремів вводили холестерин, сульфат хініну, соснову олію, буру — однак жоден із цих інгредієнтів не забезпечував стабільного та надійного захисту від сонця. Відсутність достатніх наукових знань про механізми дії ультрафіолету на шкіру гальмувала процес створення ефективної сонцезахисної косметики.

Згодом з’ясувалося, що деякі хімічні фільтри можуть шкодити здоров’ю. Наприклад, оксибензон і октиноксат викликають гормональні порушення у людини. Гомосалат підозрюється у порушенні репродуктивної функції, а нестабільний на сонці авобензон може утворювати токсичні побічні продукти. Через ці загрози в ряді країн, зокрема на Гаваях, використання таких речовин у косметиці заборонено. 

У 2021 році Управління з контролю за якістю харчових продуктів і ліків США (FDA) визнало лише два компоненти — діоксид титану та оксид цинку — безпечними та ефективними.

Що можуть сучасні сонцезахисні засоби 

Сьогодні асортимент засобів з SPF настільки широкий, що вони спроможні не лише захищати шкіру від руйнівного впливу сонячних променів, тому креми, молочко, спреї, олії та пудри використовують не лише на пляжі, а й у повсякденному житті.

У сучасних формулах сонцезахисної косметики поєднуються активні захисні речовини з компонентами, що доглядають за шкірою, покращують текстуру засобу та підсилюють його стійкість. До складу найчастіше входять як мінеральні, так і хімічні фільтри — для забезпечення широкого спектра захисту від УФ-А та УФ-В випромінювання. Проте цим склад не обмежується.

До засобів часто додають антиоксиданти — вітаміни C та E, ферулову кислоту, ніацинамід. Їхнє завдання — нейтралізувати вільні радикали, які утворюються під дією сонця та провокують старіння шкіри й мутації клітин.

Для збереження вологи в шкірі застосовують зволожувачі — гліцерин, гіалуронову кислоту, алое вера, пантенол. Вони запобігають пересиханню та подразненню шкіри під впливом сонячного випромінювання.

Щоб заспокоїти чутливу або подразнену шкіру, до формул додають екстракти лікарських рослин — ромашки, зеленого чаю, календули, а також алантоїн.

Щоб засіб мав приємну текстуру, легко наносився й не залишав білого сліду, виробники включають емульгатори, пом’якшувачі та наночастинки фізичних фільтрів (зокрема мікронізований діоксид титану або оксид цинку).

Крім того, усе частіше в сонцезахисну косметику додають пігменти або тональні компоненти, які не лише маскують нерівності шкіри, а й підсилюють захист завдяки світловідбивному ефекту.

Не забувайте нагадувати відвідувачам аптек про ризики «спілкування» з сонцем – вам є що запропонувати для збереження здоров’я і молодості шкіри. Сонцезахисна косметика продовжує еволюціонувати, реагуючи на новітні відкриття в галузях медицини, екології та косметології.