Завідувач Аптеки 9-1-1 в Балаклії Ігор Сердюк не рахує обстріли рідного містечка, адже пройшов суворий вишкіл війни. Перший урок фармацевт отримав в аптеці Центральна №1 в Харкові, коли туди прилетіла ракета. Це стало щепленням проти паніки на все життя.
Ігор Сердюк
Ніхто з нас не був готовий до подій, які розпочалися 24 лютого 2022 року. І кожен робив свій вибір: одні перелякалися і відмовилися виходити на роботу, а інші пішли на підмогу колегам в найгарячішу точку. Так Ігор Сердюк опинився в Центральній №1, яка працювала попри те, що колектив майже роз’їхався, а запас ліків вичерпався вже в перші дні.
На прохання куратора хлопець 27 лютого прийшов в аптеку, яка завжди вважалася зразковою. «Пам’ятаю, як ще у НФаУ про неї дізнався і навіть не мріяв колись в ній працювати. Але життя непередбачуване! В аптеці був хаос: інтернет працював ледь-ледь, каси зависали, а відвідувачі ще з ночі займали чергу і коли потрапили до прилавка, то скуповували все для себе, родичів і знайомих. Окрема каса обслуговувала волонтерів. Ліки розпродавалися миттєво! В підвалі аптеки стояла гора ящиків з товаром, але критично не вистачало рук, щоб його прийняти. На початку березня ми вирішили зачинити Центральну 1, щоб зрештою навести лад, бо фінансову звітність ніхто не скасовував. В той день до нас прийшли 5 помічників з інших наших аптек і всі стали до роботи.
Я працював з колегою на касі неподалік від входу, а інші розійшлися по залах, охоронець в підвалі, яке ми жартома називали бомбосховищем, допомагав вантажити та носити ящики. Тривога в Харкові була буденністю, як і обстріли, тому ховатися ніхто не думав.
О першій годині пролунав вибух. Почали падати шафи з товаром, стеля, летіло скло. Мене врятувала та сама колона, а от нашим фармацевтам Ніні Жук та Людмилі Потабрик, які працювали в залі з величезними вікнами, довелося взяти на себе головний удар.
В аптеці зникло світло, до того ж через пилюку утворився такий туман, що навіть власних рук не було видно. Ми з хлопцем, який мені допомагав «пробивати» товар, кинулися в підвал. Потім почули, як кричить жінка з сусіднього залу. Прибігли туди і побачили Людмилу, а Ніну так завалило, що її навіть не було видно.
Разом з охоронцем почали розбирати уламки стелі, дверей, ще бозна чого і зрештою «відкопали» Ніну Жук – усе обличчя в неї було залите кров’ю, вона стогнала і прохала про допомогу. Викликали швидку, самі побоялися щось робити, могли зашкодити. На той час з долікарняною допомогою ми були знайомі лише теоретично – її нам викладали в НФаУ, але зрозуміло, що практичного досвіду ніхто не мав.
На щастя, «швидка» приїхала за кілька хвилин і наших постраждалих колег забрали у лікарню. А ми розійшлись по домах».
Певний час Ігор залишався в Харкові, але ситуація в місті швидко погіршувалася і довелося виїхати в Дніпро. Спочатку працював в одній з наших аптек – підміняв хворого колегу, а потім довелося шукати роботу в іншій мережі. Так спливло півроку. Балаклію вже звільнили і хлопець наприкінці 2022 року повернувся додому.
Аптека 9-1-1 в Балаклії на той час ремонтувалася: вона була пошкоджена і пограбована під час окупації. Ігор ще до війни там працював, тому зателефонував завідувачці і запропонував свої послуги. Це було дуже на часі, бо колектив роз’їхався і на той час фармацевти в місті були на вагу золота.
30 січня 2023 року Аптека 9-1-1 відновила роботу – одна з перших в місті-герої Балаклії. Ігор спочатку працював за першим столом і пригадує, що людей більшало щодня: «Поверталися ті, хто поїхав, в місті знову з’явилися діти, і батьки щоразу дивувалися, що в нас є все для малюків. Було відносно спокійно, аж поки 10 травня 2024 року не почався другий наступ на Харківщину. Містяни знову почали виїжджати, але на їхнє місце приїхали жителі Вовчанська, Липців та прикордонних селищ. Часто до нас приходять і військові.
Попри те, що в Балаклеї наразі працює чимало аптек, у нас не буває порожнього залу. Ліки доставляють регулярно 5 разів на тиждень, тому завжди є все необхідне, зокрема і препарати за програмою «Доступні ліки». Попит на них зараз шалений, тому я контролюю це питання – це моя особиста відповідальність як завідувача. Мене призначили на цю посаду влітку 2023 року, коли наша завідувачка поїхала».
Прильоти і обстріли хлопець не рахує, але завжди після них обдзвонює колег, щоб дізнатися стан справ і, за необхідності, надати допомогу. Цей досвід, так само, як і навички обслуговувати знервованих і переляканих відвідувачів після тривоги, Ігор Сердюк опанував вже під час війни.
«Коли обирав фах, навіть не думав, що робота в аптеці може перетворитися на воєнні будні. Однак долю не обирають, тому вивчаємо нові правила, щоб вижити самим і допомогти людям», – посміхається чоловік на прощання.
