Ревізор – людина, яка собі не належить. Як жартує Марина Барановська, «мій стиль життя – це не сидіти на місці. До того, як я прийшла працювати ревізором в Аптечну мережу 9-1-1, навіть не уявляла, що так люблю подорожувати». В кожному жарті лише частка жарту. Адже насправді ревізор Барановська найчастіше відвідує аптеки Донеччини, Сумщини та інших прифронтових територій. І це вже не про задоволення.
Марина Барановська
У 2018 році Марина зробила несподіваний навіть для себе крок: з управління юстиції перейшла на роботу в контрольно-ревізійний відділ Аптечної мережі 9-1-1 – за порадою подруги, яка тут працювала на той час.
– Так, але здебільшого для моїх колег – вони і навчали мене, і похибки мої виправляли перший час. Але в один голос запевняли, що в мене все вийде, бо я дуже відповідальна, яким і має бути справжній ревізор.
Для мене той період запам’ятався почуттям провини за те, що ускладнюю життя своїм колегам, тому я з головою поринула в опанування процесу «пікання», як жартують фармацевти в аптеці.
– Ще б пак! То була аптека на Салтівці, яку ми «рахували» разом з тою самою подругою, що привела мене сюди. Коли я побачила, скільки коробочок стоїть на полицях, то жахнулася. Кажу подрузі: «І як ми оце все порахуємо?!». А вона посміхається і відповідаю: «Порахуємо! І не лише це, а ще й те, що стоїть в матеріальній». Заспокоїла, так би мовити.
– Основна навичка – бути непомітною, тобто ревізія не має заважати роботі аптеки. Ніколи не втручатися, не давати поради фармацевтам. Про це нам щоразу нагадує на зборах відділу наша керівниця Каріна Багдагулян. Зараз вони проходять не так часто, як було до початку повномасштабного вторгнення, і я щоразу бачу нові обличчя. Ми ж зазвичай у відрядженні, тому половину своїх колег знаю лише за прізвищами. Не те, що завідувачів аптек…
– Ще й як впізнають. Пригадую, як ми робили ревізію в одній за аптек на Дніпропетровщині, і мені обличчя завідувачки здалося дуже знайомим, хоча в цій аптеці я раніше не бувала. Коли вже закінчили, вона мені каже: «Ви мене не пам’ятаєте? Я з Курахового. Ви до нас приїжджали з ревізією до війни».
Ніколи не забуду, як ми наприкінці 2022 року, коли поновили роботу аптеки на Донеччині, приїхали в Покровськ 3 з ревізією. Зайшла і бачу, що всі дівчата, які там працювали раніше, на місці. Кинулися обійматися, наче не з ревізією приїхали, а в гості до рідних!
– Потрібно розділяти людські стосунки та роботу. Ми всі люди і всі можемо припускатися помилок. Місія ревізора – знайти їх, щоб вчасно виправити і мінімізувати втрати компанії. В цьому зацікавлені і працівники аптек. Вони вже пересвідчилися, що я не маю на меті «зробити їх крайніми» – максимально дотримуюся об’єктивності та завжди з повагою ставлюся до їхньої роботи. Коли бачу, з якими клієнтами їм іноді доводиться мати справу, то дякую Богу, що я «пікаю», а не стою за першим столом.
– Жити в Україні під час війни, в будь-якому куточку, небезпечно. Але мені щастить. Одного разу приїхали в аптеку в Новій Буді на Сумщині, а завідувачка здивовано запитує: «Як вам вдалося дістатися сюди живими? В нас вже третю добу поспіль дрони полюють на кожну автівку!» Я засміялася і відповіла: «Ну, ми ж цього не знали, тому й не боялися».
– Донеччину! Був у нас випадок, коли під час ревізії поруч з аптекою стався приліт і вибуховою хвилею майже винесло аптечні двері. А в Слов’янську робити переоблік в аптеці, коли трясуться стіни та стеля, взагалі варіант норми. Але наші аптеки там працюють, тож і нам не пристало пасти задніх. Ми ж одна команда, тому радощі і проблеми ділимо навпіл.
