Олена Пархоменко працює в Аптеці Оптових Ц.. Чернігів 14. А її донька Оля Пархоменко – в Аптеці Низькі ц.. №1 Чернігів 5. Але коли їхню фармацевтичну родину називають династією, вони жартома додають: «Нетрадиційна». Бо започаткувала її донька, а мама не злякалася зробити рішучий крок саме за її прикладом.
Після закінчення школи Оля вступила в Чернігівський базовий фаховий медичний коледж, сумлінно навчалася і щовечора спостерігала, як «найкраща хірургічна медсестра Чернігова» Олена Пархоменко приходила додому виснажена настільки, що коли родина сідала вечеряти, мама вже спала.
«Чи хочу я так само жити своє життя?» – це питання все частіше лунало в голові, але дівчина його відганяла. Коли почалася епідемія COVID-19 і Олена Пархоменко першою серед колег погодилася піти працювати в нове відділення, де люди помирали від страшного вірусу, Оля спробувала маму відговорити від такого кроку. Однак Олена тоді сказала: «Хтось має рятувати людей…»
Чим швидше донька дорослішала, тим швидше розуміла: треба шукати альтернативу. Вона знайшлася – в Чернігові відкрилася Аптека 9-1-1 Головна аптека твого міста і Ольга Пархоменко прийшла туди адміністратором залу.
«Це теж була медицина, але зовсім іншого ґатунку! Тут можна було допомагати людям, не приносячи себе в жертву. Підказувати, рекомендувати, вислуховувати – і все це без ризику підхопити хворобу або підпасти під скорочення. Тоді активно запроваджували медичну реформу і з метою економії в лікарнях об’єднували відділення та в рази зменшували кількість персоналу. А той, що залишався, мав гарувати так, що ковідні часи здавалися святом», – згадує дівчина.
Головна аптека твого міста відчинила двері для відвідувачів 12 січня 2022 року. А 24 лютого Чернігів, який не підкорився ворогу, опинився в блокаді: усі виїзди з міста були заміновані. Обстріли не припинялися, транспорт перестав ходити. Певний час аптека працювала, але згодом зникла електрика та зв’язок і довелося зачинитися. Потім був приліт в центрі міста, який залишив аптеку без вікон і відкрив туди доступ мародерам. Вони «поласували» елітною косметикою та ліками на суму близько 1,5 млн грн.
«Я залишалася в місті, і коли ЗСУ відігнали ворога, пішла вчитися в коледж НФаУ. А також переймала досвід в колег. Це дало можливість повернутися у нашу відновлену Головну аптеку вже фахівцем зовсім іншого рівня.
А ще цей час я використала на те, щоб довести мамі необхідність змінити життя. Я щодня розповідала їй про те, яке задоволення приносить моя робота – про вдячних постійних покупців, про колег, про підтримку нашої мережі. І зрештою крига скресла – мама написала заяву на звільнення і наважилася подати документи до нашого відділу кадрів», – Оля з гордістю посміхається, згадуючи, як закладалися основи їхньої династії.
Коли Олена повідомила колегам в лікарні, в якій відпрацювала майже 30 років, що звільняється, вони почали крутити пальцем біля скроні. Мовляв, зараз не ті часи, щоб змінювати життя – потрібно триматися за те, що є.
«Сказати, що мені це рішення легко далося, було б неправдою. Але я розуміла одне: або зараз, або ніколи. В мене був приклад – моя донька. В мене була підтримка – моя донька. В мене був власний коуч, вчитель, психолог і енерджайзер. Оля сказала: «Мама, ми пройдемо цей шлях разом. Ні кроку назад, тільки вперед. Це новий етап в нашому житті. Не бійся – я з тобою!» Тож я ризикнула змінити життя і не жалкую», – каже Олена Пархоменко.
Потім було навчання, стажування та відкриття нової аптеки Чернігів 17 – Оля допомагала не лише порадами та консультаціями, а й власноруч виставляла товар в «маминій» аптеці. Перший час Олену лякало все і, щоб побороти той страх, вона вступила в НФаУ за нашою корпоративною програмою «Вища ліга».
«Більш-менш впевнено я відчула себе десь за пів року. В моїй голові зрештою настав «фармпорядок». Зараз, про мою медичну діяльність нагадують колишні пацієнти: тепер вони приходять в аптеку (сміється). Зрозуміло, я не відмовляю нікому у пораді – якщо ти звик рятувати, то вважаєш це своїм обов’язком у будь-якому форматі».
