Ефективність роботи мобільного аптечного пункту залежить не лише від вправності фармацевта, а й від майстерності та досвідченості водія. Знайомтеся: наш сьогоднішній герой – Геннадій Головін, який відповідає за те, щоб аптечна автівка прибула у населений пункт вчасно.
Геннадій Головін
Раніше водії рахували кілометри, але під час війни все змінилося. Зараз вони рахують населені пункти, до яких вдалося дістатися і виїхати з них уцілілими і на не пошкодженій автівці.
Геннадій прийшов в нашу компанію в січні 2023 року. Півтора року возив ліки в найгарячіші точки – Донеччину, Херсонщину, Запорізьку та Сумську області. Кілька місяців тому чоловік пересів на МАП №1, який курсує маленькими селищами Куп’янського, Вовчанського, Чугуївського, Богодухівського, Ізюмського районів Харківщини. За цей час він вже неодноразово прощався із життям, але кермо не кидав жодного разу, навіть коли над головою летіли ракети.
Його добре знають працівники аптек в Мирнограді, Селидово, Покровську, Херсоні та інших містах і селищах, куди постачальники боялися їхати. Геннадій не боявся – звик. Ночі та дні, проведені з родиною в метро, у підвалі та на сходах будинку, який розташований на харківській Салтівці, навчили чоловіка не піддаватися паніці і завжди зосереджуватися на пошуку можливостей вижити та врятувати того, хто поруч.
«Пам’ятаю, як ми не встигли до комендантської години доставити товар в аптеку і довелося ночувати в полі біля стоянки. Ми лежали на траві, навкруги вибухало і горіло. То була чергова атака КАБів на Херсон. Тоді я вперше замислився над тим, як люди живуть під постійними обстрілами. Це й привело мене згодом в наш перший харківський МАП», – розповідає Геннадій.
Ввечері, напередодні виїзду МАПу, обов’язково обдзвонюють старост тих селищ, куди вранці має вирушити мобільна аптека. З’ясовується ситуація з обстрілами, щоб максимально вберегти людей – і тих, хто їхатиме в аптечній автівці, і місцевих, що мають прийти за ліками. МАП вирушає за місцем призначення лише тоді, коли безпека гарантується.
«Однак зараз в Куп’янському, Ізюмському, Вовчанському, Чугуївському, Богодухівському районах все змінюється занадто швидко. Кілька днів тому ми виїхали в Андріївку, але заїхати туди нам не дозволили військові. Вони розвернули нас зі словами: «Вам туди не можна!» Вже потім я дізнався, що там стався приліт.
Іноді буває так, що більшість маршруту їдемо під антидроновими сітками, через ліс, в який на наших очах впала ракета і зчинила пожежу. А обслуговувати людей в автівці, що хитається від ударних хвиль, вже стало варіантом норми. Я одного разу нарахував 9 КАБів, які впали в полі неподалік від місця, де ми стояли, з різницею у 30 секунд», – розповідає Геннадій.
Поїздки Харківщиною не завжди небезпечні, але завжди емоційні. Геннадій каже, що місцеві жителі зустрічають аптеку на колесах не як дорогого гостя, а як рідну людину. «Розповідають, що відбувалося, поки нас не було: хто народився, хто помер, в кого спину «защемило», кого бджоли покусали… Ми називаємо це місцевим радіо (сміється).
Найбільше людей завжди в Пісках-Радьківських – з’їжджаються з навколишніх сіл та хуторів. Це наша крайня точка, бо Ізюм зовсім поруч. То для них наша аптека дійсно останній шанс на виживання. Знаєте, чим більше їжджу Харківщиною, тим більше розумію: наші люди дійсно незламні! І якщо я можу хоч трохи полегшити їхнє життя, то маю це зробити».
