10 липня в Україні вперше відзначали День вшанування загиблого медика. Він започаткований цьогоріч за ініціативою команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона». Згадаємо і ми наших колег, які загинули під час повномасштабної війни.
Війна не питає, скільки тобі років, ким ти працюєш і де ти живеш — поруч з фронтом чи нібито у безпечному місці. Ворожий снаряд прилітає раптово і безжально забирає життя. На вулиці, вдома, на робочому місці. Вже четверо наших колег не повернуться до своїх аптек і не обіймуть рідних. Але вони — назавжди з нами. У серці. У пам’яті. В професії. Вони — фармацевти, які залишилися вірними своєму покликанню до кінця.
Наталія Демиденко і Світлана Калиниченко
Вони працювали в одній аптеці, в селищі Козача Лопань на Харківщині, що всього за два кілометри від російського кордону. 17 березня 2022 року вони, попри небезпеку, прийшли на роботу — роздати ліки тим, хто залишився без усього. І саме тоді біля аптеки розірвалася ворожа ракета… Діти Наталії та Світлани так і не дочекалися своїх мам.
За мужність і жертовність обидві жінки посмертно нагороджені медалями «За врятоване життя» (Указ Президента України №166/2022).
Анастасія Тимошенко (Зливка)
Анастасія залишилася у рідному Маріуполі й до останнього працювала. Одного ранку чоловік проводив її на роботу, попрощалися, як зазвичай. А виявилося — востаннє.
З дівчиною зник зв'язок. Її шукали родичі, друзі, колеги… Сподівалися. Молилися. Але 10 квітня надійшла страшна новина: Настя загинула під час ворожого обстрілу.
Діана Кравченко
27 липня 2025 року Діані Кравченко, завідувачці Аптеки Оптових Ц.. Чернівці 3, виповнилося б 27 років. Але вночі 12 липня ворожа ракета обірвала життя дівчини.
Колеги згадують про неї:
«Як завідувачка все тримала в порядку, допомагала в навчанні дівчатам. Була і керівником, і подругою — дуже рідко таке буває, але в неї це виходило. Любила подорожувати, насолоджувалася життям…»
«Молода, щира, неймовірно сонячна дівчина… Вона завжди підтримувала й допомагала — словом, ділом, усмішкою. Була людиною, до якої хотілося звернутися в будь-яку мить. Вона ніколи не залишала байдужою, завжди знаходила правильні слова, завжди була поруч».
«Весела, життєрадісна, справжня — вона залишила по собі світло, яке не згасне. Ми вдячні долі за те, що працювали поруч із такою Людиною».
Пам'ятаємо! Вони назавжди з нами!
