Аптека Оптових Ц.. Добропілля 3 зустріла перших відвідувачів в квітні цього року. І попри те, що попередня аптека, яка знаходилася тут, мала погану репутацію, завідувачка Марина Карліна за кілька місяців зробила її тим місцем, куди містяни приходять самі і радять сусідам.
Марина Карліна
Марина потоваришувала з фармацією у цілком зрілому віці. Згадує, як після зміни в лікарні по пів ночі писала конспекти та контрольні – навчання в Слов’янському коледжі індустрії та фармації через епідемію COVID-19 відбувалося онлайн. «Було нелегко, однак цей фах не обирають ті, хто шукає легких шляхів в житті. Отриманий диплом – лише перший крок, далі відбувається постійна робота над собою. З’являються нові препарати і ти маєш знати про них все, щоб твоя порада відвідувачу виявилася ефективною. Інакше тобі не будуть довіряти, а в маленькому містечку це може стати вироком для аптеки. Погана звістка завжди розходиться швидше, ніж хороша. Я добре пам’ятаю, як перші відвідувачі нашої аптеки розповідали, що раніше тут працювали «вівчарки, а не фармацевти – вони замість того, що вислухати, гарчали: «Рецепт є? Немає? Йдіть в поліклініку!» Зараз все інакше – мені допоміг досвід, здобутий в різних аптеках за час війни. Люди звертаються найчастіше з проханням підібрати їм ліки, і тут потрібно враховувати, що в нинішніх умовах на Донеччині не завжди є можливість потрапити на консультацію до лікаря, тому я запровадила правило для всіх наших працівниць – обов’язково пів години вдень (або вночі, коли інакше не виходить) присвячувати підвищенню професійного рівня».
Першою аптекою для Марини мала стати Аптека Оптових Ц.. Покровськ 6 – її готували до відкриття в березні 2022 року. Але через початок повномасштабного вторгнення запуск нової аптеки відклали.
Марина Карліна пройшла стажування в Аптеці Оптових Ц.. Покровськ 2, і, попри рекомендації зачекати, наполягла, щоб її відрядили до будь-якої аптеки мережі для набуття практичного досвіду. «Мене прийняла Аптека Оптових Ц.. в Білозерську, а коли розгребла завали препаратів, які утворилися через те, що туди звозили залишки товару з наших зачинених аптек, попрямувала на допомогу колегам в Добропілля 1. Потім мене перекинули на Аптеку Оптових Ц.. Добропілля 2. Транспорт не ходив, а від дому до роботи відстань складала 22 км! Добре, що була власна машина».
І от зрештою радісна новина – Покровськ 6 відкривають! Племінниця стала там завідувачкою, а компанію їй склали я і моя сестра. Отакий сімейний підряд (сміється)! В липні 2023 року племінниця пішла в декретну відпустку, а мене призначили на її місце».
Навколо Покровська йшли бої і в серпні 2024 року оголосили евакуацію. «Поруч з нами Мирноград, і по ньому гатили так, що у нас в аптеці падала зі стелі плитка. Аптеку ми жодного разу не зачиняли і в підвал не спускалися. Не тому, що дуже сміливі. Навпаки – боялися, що завалить нас в тому підвалі. Протрималися до 25 серпня, а потім довелося все ж прийняти болюче рішення. Попрощалися один з одним, з відвідувачами і роз’їхалися. Я попрямувала до старшого сина в Одесу, влаштувалася на роботу в аптеку нашої мережі. Однак «перлину біля моря» теж обстрілювали, тому через 2,5 місяці вирішила повернутися на Донеччину, бо в гостях добре, а вдома ти потрібніший».
Перше, що зробила Марина Карліна після повернення додому – зателефонувала куратору і запропонувала відкрити Аптеку Оптових Ц.. Добропілля 3. Однак почула у відповідь: «Поки не на часі».
Фармацевткиня вийшла на роботу в торгову точку іншої мережі. «За три з половиною місяці я навчила їх працювати за найкращими стандартами Аптечної мережі 9-1-1, хоча вони й пручалися. Але коли продажі, отже, й зарплатня, почали рости, заворушилися», – сміється Марина, згадуючи той період свого життя.
А наприкінці березня вона отримала повідомлення від куратора: «Відкриваємо Добропілля 3. Ви там будете завідувачкою». «Ніби до 1 квітня ще далеко», – написала у відповідь. На екрані телефону висвітилося: «Це не жарт! Звільняйтеся! Ласкаво просимо додому».
На початку квітня 2025 року команда під керівництвом Марини Карліної прийшла в ТЦ «Добропілля», де планували відкрити обіцяну аптеку. «Нас зустріло приміщення, яке нагадувало, будь-що, але не аптечний заклад. Взялися відмивати та провітрювати. За тиждень впоралися. Потім нам встановили меблі і касові апарати. Привезли товар. А 23 квітня до нас прийшли перші відвідувачі. Були серед них і клієнти з моєї аптеки-конкурента. Зрозуміло, що вони одразу змінили локацію – відтоді обслуговуються тільки у нас. А коли сарафанне радіо рознесло новину про нову аптеку, працюємо не присідаючи. Люди швидко звикли, що до нас можна звернутися з будь-яким проханням. Ми підкажемо, підберемо ліки за симптомами та ще й, в разі необхідності, за доступною ціною. Вибір є завжди! Не по кишені відвідувачу оригінальний препарат? Запропонуємо генерик, але без допомоги не залишимо!
До нас приїздять люди з навколишніх селищ, де аптеки зачинені через близькість до фронту і де не працюють медичні заклади. Тому ми з дівчатами намагаємося надати повну консультацію, щоб хворий міг одразу розпочати лікування. Ви б бачили їхні вдячні очі! Коли чую: «Як у вас класно», радію, наче дитина. Ми на правильному шляху! Ми потрібні! Це головний стимул жити далі».
